Ні вірші, ні шось ше..нічого не рятує...

Здавалося, саме час, шоб радіти...але ні...якось не йде до мене радість навіть за наявності всіх необхідних умов...

Сама себе незрозуміло за що картаю....

Від нього незрозуміло чого хочу....хоча ні...трошки більше уваги....чи любові???? Якось дивно....і по-дурному хотіти любові від людини, яку знаєш місяць...

але все таки "прокидатися від фізичного болю з відчуттям того, що тебе не люблять..."...так і прокидаюся....занадто погано сплю...і ше гірше виглядаю...від всього втомилась і багато думаю..про те, шо б було, якби мене раптом ен стало...цікавить аж занадто...

"Чим ширше розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'ясти..." - мене розіп*яли. Бо я це дозволила зробити. Сама...та...дурниці все це. Можливо, коли нарешті вигляне сонечко, все пройде. Чекатиму.

Я все вигадала і сама ж таки в своїх вигадках і правдах заплуталась...

Я вже втомилась вигадувати....

Согодні я вигадала собі радість...вчора я вигадувала кохання....мабуть завтра мене реальної вже не лишиться....

Мене з*їдять мої вигадані страхи/бажання/радості.

Чи пак ні...шось реальне таки було....на згадку мені лишився підпис під фото....дякую за радість...

Треба шоб медики якомога скоріше придумали якісь прививки чи вакцини від кохання, прив*язування до людини і всякого подібного.

Зробів собі укольчик - і тобі вся та фігня не страшна протягом року, наприклад. Кльово було б!!! А головне ти тоді можеш абсолютно нормально жити, не думаючи "Чьо ж він мені не дзвонить?? Чом не пропонує зустрітись, адже тиждень вже не бачились??"

Живеш собі і все... Думаєш про роботу, навчання, кар*єру..чи про шо там дуже требки думати для подальшого успішного життя...

та це просто було б урятуання людства!!! Чудо-вакцина...або чудо-таблєточки)

Те, що наразі дає мені сили жити...

Дмитро Лазуткін

***

подаруй мені чашку - я питиму з неї
прочитай мене вголос пусти по ріці
на червоні гачки настромляти лілеї
щоб стискати їх разом з гачками в руці

божевілля таке ніби скоро світанок
і керманич заснув і кінець кораблю...
розчави ці недопалки мов наостанок...
я твоя попільничка я тебе люблю

констатація фактів прихід самогубця
п'яні хмари - роздмухані вітром плащі
і бешкетні серця - вилітають і б'ються
на асфальті - як мокрі футбольні м'ячі

***
стрибати на траву де листя догорає
дивитися у ніч
очима немовлят…
солодка сліпота –
я іншої не маю
іржею вкриті сни оманливих принад

зроби недбалий крок – так ніби це навмисно
зроби повільний рух і видих обійме
дерева що м*які у оболонці міста
дерева які знов оточують мене

і якось не болять розхристані прощання
і погляд не бринить за сховами ріки…
я все тобі віддам
можливо крім чеканя
коли від самоти зриваються зірки

***

влітку чи взимку чи зараз – вночі
коли і кохання і розпач – оптом

хочеш кричати – краще – кричи
не відкладай це життя на потім

адже відсотки за компроміс
ніколи не підуть тобі у прибуток
і ранок стрибатиме з-під коліс
роздовбаних на бездоріжжі маршруток

і це міцне почуття вини –
вино з хлорованою водою…

моя ерекція – бог війни
не називайте її любов’ю –

любов це завжди останній шанс
завершити гідно чорну роботу…

знайдіть найкращого поміж нас
і вбийте лопатою цю сволоту

***

любов що занепадає мов південні регіони з приходом осені
любов що теплиться у склянці допоки шумлять вітри -
одна й та сама любов
з випарами і з осадом
з усталеним вмістом спирту з жорсткими правилами гри

якщо відповідаєш за досліди а досвід помножує наслідки
то варто нарешті подивитися в очі правді -
любов що з`являлася коли ти блаженно дрімав на пасіці
нічим не ліпша за ту що звалила на третій мазді

у краще майбутнє - і похуй що птічку жалко
бо комусь силіконові груди а комусь силіконова графіка
пристрасть кажеш а я кажу що пристрасть мов бітономішалка
а от ковбасний цех - це вже порнографія

та одного разу зриваєшся - батьку- кричиш - що робити?!
на вулиці чернишевського такі питання доречні

як що робити? - вчасно поливати квіти
годувати кота інакше вони приречені

позбутися твоєї присутності
і ніхто вже тут не зарадить
але тривимірним небом у човнику хтось гребе
у стані захитаності розкоханості вічної зради -
це ти обираєш cмерть ?
це смерть обирає тебе

***

кожна хвилина і кожна мить -
твоя солодка відповідальність
за те що боліло за те що болить
мов незворотність і неприкаяність

і ось коли зникає страх
зникають його навісні фантоми
колір затримується в очах
крапки перетворюються на коми

власне тоді приходить вона
та що встигла про все дізнатися
ковтаючи відчай з пляшки вина
вдихаючи запах нічної акації

і будить і будить – прокинься вже
обов’язково треба прокинутися
бо світ це куля а ти – мішень

мішень і куля колись зустрінуться

В тролейбусі можуть наснитится дивні сни)))) Навіть кольорові)

Я сьогодні від цього була просто в шоці....заснути в тролейбусі і побачити КОЛЬОРОВИЙ сон...шкода тільки, що забула про що він був...

Отаке іноді трапляється....

А ше дуже похолодало....мені це якосьсподобалось....отак якби й було - було б дуже непогано....але щоб дощ йшов не дуже часто....і коли він йде..щоб було до кого притулитися....теплого живого і рідного....

Та де ж то таке щастя знайти???

І навіщо мені вся та білизна, коли нема до кого тулитися...я як ненормальна - купую-купую-купую....скоро вже складати нікуди буде...

Ну, хай лежить...врешті решт вона їсти не просить....

Кіт....у мене голодний кіт...треба його піти покормити....бо навіть воно не захоче до мене скоро тулитися...

І чогось трохи болить....десь далеко в серці...

І вірші....перетинаючись з моїми думками дозволяють сльозам вирватись на волю....

Дмитро Лазуткін

***

сам вигадав – сам вирішуй
це вечір. сміються дзвони
і вже не рятують вірші
хоч врешті не це найгірше
твій колір надій – червоний
бо надто палає осінь
бо знаки з”являються тихо
бо гостра коса бо косить
бо їй все одно що досить
і нам все одно чим дихать

а отже ти сам – над виром
твій шлях – не межа – стежина
твій рух – не чекання – вирок
ти сам ти один – і з миром
розчахує ніч ожина…

ти вільний . та є кордони
і з часом все важче кроки
твій колір надій червоний
дерева схиляють крони
здається їм важко. трохи

***
з”їж ранкову порцію любові
кнопочку натисни – будуть зміни...

нерестяться люди іграшкові
весни насуваються на зими

істина в багеті чи в пакеті
і на лінзи схожі очі карі
мефістофель грає на кларнеті
рабинович грає на гітарі

і така занедбаність навколо
майже після кожної відлиги...
пам”ятаєш – ми збирали зорі
навіть більше – ми читали книги

нам було написано...нарешті
наші сестри - все одно по вуха
це важливо – друга або перша
неважливо – сьома або друга

кожна річ – засвітиться у слові
навіть якщо зболено чи скрутно...
з”їж ранкову порцію любові
зголоднієш – вимагай наступну

***
думаєш – так помирають?
ти насправді думаєш що помирають – так?

спочатку ми гралися в слова (щоб зрозуміти)
потім у міста (щоб якомога ближче)
але перед тим як остаточно заплутатися
відкорковані вени весняних річок
тричі змінили колір

і вкотре проціджуючи сонце
крізь зім”ятий тоненький папір
ти ковтаєш повітря
яке ніколи тобі не належало
ніби банкомат
що мовчки вираховує відсотки –
на щастя на щастя

цитата за цитатою
проростає – в нас
відбитками пальців
приклеюється - до нас

і дивно боятися
і гріх захлинутися

думаєш – так помирають?

вдар мене
витисни видихни

вийди під зливу сука вийди під зливу

**
осінь збирає слова і листи
збільшує відстані – для вороття...
вимкни минуле викинь сміття
мене немає
є лише ти

ти – ніби віск чи дощі на добу
падають руки мої у бетон
падають пари розкритих долонь
як вибухівки
в байдужу юрбу

перетривай або переболи
переживи це наступне життя
осінь не любить пусте каяття -
мертвими травами криє столи

каменю ж довше тримати тепло
венами краще в”язати вузли
перетривай або переболи
перепиши те що перебуло

ми – ніби відгук
нас голос несе
мов з оболонки виліплює суть...
ріки поснули а гори ростуть
так їм і треба
треба – і все

***
котилося серце у ніч облетілих беріз
і так вибухало – немов новорічна петарда…
здригнеться повітря – і знову як бруд з-під коліс
сьогодні застрелить солодку надію на завтра

ти можеш утримати стягнуті нерви доріг
напруга зростає – і слід прилипає до сліду
ще сніг обіцяли та навіть якщо буде сніг
надія таки доповзе мов поранений свідок

і цівка що ледве помітна на білому тлі
і сплячі проспекти з ознаками архітектури
до перших тролейбусів будуть зникати у млі
немов аквареллю написані нами з натури

ми будемо довшими аніж молитва за нас
стрибки коливання – небесні дієзи й бемолі
є час що призначено є неозначений час
від криги – волога
іскриться на лінії долі

***
Будинки свіжі , мов батони,
Ледь-ледь підсмажені дахи.
Я помолюсь за всі вагони,
Я перекрию всі шляхи.

Це дивно – рівно пульсувати,
Мов балансуєш на межі...
Дитинка хоче пострибати,
Бо трохи жабка у душі...

***
і квіти домашні що хочуть води
і супергерой що не встиг поголитись...
від перевантаження –
тонуть сліди
у травах яким дуже смішно молитись

та все ж залишаєш себе у собі
кватирка відчинена – вистрибне вітер...
один що з юрби чи один що в юрбі
не почерк а пізня корозія літер

твої окуляри занадто важкі
їх можна розбити і бачити більше
на хвилях ріки двоголові жуки
пливуть до порогів а потім у вірші

тривожна гармонія ламана річ
жбурляєш у глину зізнання
неначе
боїшся почути як біситься ніч
як риба волає під листям гарячим

***
трохи світла – винесеш на двір
решту світла стиснувши дверима
дівчинко з очима як папір-
білими холодними очима

що тобі – пульсації доби
фрикативні поштовхи ілюзій
між солоних ”може ” і ”якби”
поступово висихають друзі

і летять позбавлені ваги
неспроможні впасти у долоні
ти пробачиш їм свої борги
надто винні надто безборонні...

добрі війни і поганий мир
все чудово ти до цього звикла
решту світла винесеш на двір
ти сама – навіщо тобі світло?

***
так буває – потроху мов пошепки
до очей підступають сніги
хоч збирай їх у відра та кошики
пробачай найдавніші борги

і новітні і будь-які… сіється
щось повітрям …
долоні відкрий-
зрозумієш відчуєш – тут світиться
там згорає
твій голос – не твій

не чужий – просто голос і програно
все шо війни а решта – твоє
не лічи бо усе подароване
зле – бо мусиш і добре – бо є

Забрав мiй сон
Ти втiк в полон
Пiшов i зник
Далеко втiк
Лишив мене
Забрав себе
Я знав твій сон
Я мав свiй сон...

Тепер я не самотня))) У мене є мій малюк і цілий світ)))))

wo weeks away it feels like the world should've changed
But I'm home now
And things still look the same
I think I'll leave it to tomorrow till unpack
Try to forget for one more night
That I'm back in my flat on the road
Where the cars never stop going through the night
To real life where I can't watch sunset
I don't have time
I don't have time

[Chorus:]
I've still got sand in my shoes
And I can't shake the thought of you
I shake it all, forget you
Why, why would I want to
I know we said goodbye
Anything else would've been confused but I wanna see you again

Tomorrow's back to work down to sanitation
should've run back ?? before I left here
Try to Mama show her that I was happy here
Before I knew that I could get on the plane and fly away
From the road where the cars never stop going through the night
To real life where I can't watch sunset
And take my time
Take up our time

[Chorus]

I wanna see you again
Two weeks away, all it takes to change in time around by falling
I walked away and never said that I wanted to see again

[Chorus x2]

I wanna see you again
I wanna see you again

А мене тут нема...

Я вже у Львові....(подумки...але то Тсссс)

Скоро буду фізично...мабуть...

Можливо випаде таке величезне щастя і я цієї осені там побуваю....

Кажуть же: мрії збуваються, потрібно лише мріяти....

Я мрію...із усих сил..

А ще хочу гуляти....хай навіть і сама....бо просто нема з ким...

От...знову я брешу....Є з КИМ....мій фотик...

Єдиний чоловік наразі.....

Мене навіть шопінг не рятує. Радості від купленої пари взуття вистачило на годину. + ще півгодини радості від нової сумки...

Це вже друга пара туфель за цей тиждень...подруга каже, що я ненормальна... нормальній людині не потрібно стільки взуття...

А мені все мало. Можливо, хоч взуття зможе заповнити порожнечу в душі..

Вже писала, шо купила фотік) Така радість, шо просто словами не передати)

Кузька тепер моя суперпупермодель) Вже й позувати починає))

Фотки поки шо не всі виходять класні, але після прочитання інструкції діло пішло на поправку)))))))

А ось і мій малюк)

Такою фразочкою можна охарактеризувати теперішній настрій....

Він (настрій) мабуть передається повітряно-крапельним, кабельним, смс*ним і ще багато якими шляхами...

По іншому й бути не може: люди, які одне від одного як мінімум в 1 годині їзди і не розмовляли (і не переписувались) відчувають однакову гидоту на душі..

Про шо то може свідчити???? Не знаю....Але сподіваюсь до завтра воно пройде..бо ще годинка-друга самокатувань і я з*їду з глузду.

Дякую за увагу. Всі вільні.

А я не вмію гуляти одна....І сьогодні мені сказали, що вчитись цьому також не потрібно....

Хотілось би вірити, шо в такій відповіді було трохи прихованого змісту.

Але навіть через його відсутність.....потрібно навчитись...

Зараз у мене для таких прогулянок є все: е голосна музика у вухах, вчора був куплений цифровий фотоапарат....а вечірній Київ..що може бути прекраснішим....треба якось зробити вилазку....

Хочу на міст...на міст до моєї рідної академії і обо*язково щоб встигнути сфотографувти захід сонця на фоні урбаністичних кранів, труб і ще якихось там залізяк, які залишають просто неймовірні силуети на воді.....

Ось у мене збулась ще одна мрія....

…..Бачиш, усі мої мрії збулися.…З од­ного боку, всі ці мрії здійснилися, і це добре. Мало людей може про себе це сказати, правда? А з ін­шого, тепер треба заводити нові мрії. І, правду сказати, я боюся їх заводити, бо вони надто багато від мене вимагають…......(с)

Забагато початиих і недочитаних книжок....забагато недодуманих думок і так мало часу....

Треба встигнути розібратись з усім до кінця місяця.....як же це важко....я ніби стою на роздоріжжі...

4 курс - це все таки не жарти...але зараз я маю дуже навіть непогану роботу і вона мені приносить нормальний (відносно) заробіток..можливо є ще перспективи росту в недалекому майбутньому...

А з іншого боку....чи зможу я бути в двох місцях одночасно??? і вчитись і працювати...

я нічого не хочу киати: ні навчання ні роботи....

треба спробувати, а там буде видно....

А ще мої дівчатка придумали справляти 9 вересня 9 днів за літом....такі собі поминки...

Я буду плакати за цим літом...воно було таке насичене подіями, але таке коротке, проте таке ж як і завжди....

А ще мені конче потрібно навчитися двом речам: писати і фотографувати....можливо тоді я буду щасливішою....

А ше...вгадувати думки....

нема нічого гіршого, ніж виснути на чоловікові, котрий і на гадці не мав тебе хотіти… І нема нічого кримінальнішого за провтик можливості виїбати жаданого чоловіка, коли він тебе хоче, а ти просто не надто в цьому впевнена

Моя осінь почалась сьогодні

Я не хочу закохуватись. не хочу, і крапка.

Це, мабуть, від постійної самотності можна закохатись в будь кого, мабуть в будь кого....але навряд чи.

Інколи мені здається, що такого робочого ритму я колись таки не витрмаю...за останній місяць повмирали останні нервові клітини....

Я як останній нитик, їдучі в тролейбусі (я в чт і пт завжди їжджу 24 тролейбусом) жалію себе...а шо? в мене нема іншого виходу - бо просто жаліти мене немає кому....

Я втомилась від усього на світі і хочу на безлюдни острів....

А ше я починаю ненавидіти тупу безвідповідальність.....

При чому шо одна й та ж ситуація повторюється з тижня в тиждень...

Дівчата тупо не виходять на роботу, зриваючи мені два магазини..а мені то всьо розгрібай. І хай йому грець!!! У них на лобі не написано "Підведу вас нафіг"!!!!!

Шо з цим робити????

Можливо з*явиться досвід, почну ретельніше підбирати людей......але справа в тому, шо наразі людей, які б хотіли і могли працювати просто мало, дуже мало.....

І мені хоч бери та народжуй тих, бля, промоутерів...

Я сама промом стою...піздець......

Йобана в рот все на світі!

ПЕРВОКУРСHИК
1. Пyглив. Чyтко pеагиpyет на ласкy и выпечкy в вестибюле. Пpедпочитает деpжаться гpyппами по 15-20 особей.
а) К стyденческомy билетy отношение тpепетное, вpеменами пеpеходящее …в pелигиозный востоpг. Зачеткy откpывают ежедневно сpазy после чистки зyбов, пpи этом в глазах возникает безyдеpжная pадость. б) Hа занятия пpиходит за 20 - 25 минyт до откpытия yнивеpситета, однако пyтают 1-ю и 2-ю неделю, поэтомy все pавно опаздывают.
в) Сон: неpвный, неглyбокий. Часто падает с кpовати.
г) Речь pазбоpчива и понятна.
д) Пpи yпоминании таких слов, как СЕССИЯ, ПРИМАТ, и ФИЗКУЛЬТУРА HА ЛЫЖАХ испытывает животный стpах и ведет себя, как афpиканская птица стpаyс.
2. Сpеда обитания: все виды библиотек и cтyденческих столовых…
3. Цель сyществования : любыми пyтями и сpедствами полyчить все книги из списка pекомендyемой литеpатypы.

ВТОРОКУРСHИК
Hаглый, голодный и гоpластый. Реагиpyет только на съестное. На контакт идет из чисто коpыстных побyждений. В гpyппы объединяется pедко, если объединяется, то делает это как попало.
Стyденческий билет пpименяет как сpедство индивидyальной защиты от кондyктоpов, вахтеpов, двоpников и навязчивых милиционеpов. Ясно пpедставляют чем отличается 1-я неделя от 2-ой и опаздывают. Выбоp лекций для посещения пpоисходит слyчайным обpазом: на глазок.
Сон кpепкий, детский с цветными с нами во весь экpан с pазpешением 800 Ч 600 в pежиме True color.
Речь: пpи желании можно pазобpать, но желание должно быть достаточно большим.
Все еще боится сессии, но pегyляpно пyгает ей пеpвокypсников, с интеpесом наблюдая, как они yподобляются афpиканской птице стpаyсy.
Сpеда обитания: поближе к пище, поэтомy номеpа в очеpеди за пиpожками pасписывают еще на лекциях.
Цель сyществования: добыча кypсовых и лабоpатоpных y стаpших кypсов.

ТРЕТЬЕКУРСHИК
Задyмчив - неизбежное следствие частой игpы в Doom. Hа пpовокации со съестным поддается pедко, подозpителен. В слyчае опасности начинает деpгаться yказательный палец пpавой pyки в поисках кнопки мыши.
Стyденческий билет часто теpяется, затем находится и обмывается. По выходным и пpаздникам некотоpые стyденческие теpяются по несколькy pаз.
В инститyт ходит pегyляpно… за стипендией.
Сон кpепкий. Спят pедко. Hочами ковыpяются в компьютеpе, где и засыпают.
Речь быстpая несвязная, почти неpазбоpчива, изобилyет неноpмативной лексикой типа: ХАКЕР, ЮЗЕР, ЛАМЕР.
Стpах атpофиpован.
Сpеда обитания: поближе к источникy пива. Во вpемя сессии пpоисходит мигpация в деканат, откyда сpазy же начинают pаздаваться стоны, всхлипы и истоpии пpо больных бабyшек.
Цель сyществования: найти все книги из списка pекомендованной литеpатypы, взятых на пеpвом кypсе и сдать их.

ЧЕТВЕРОКУРСHИК
Сбиваются в гpyппы, позволяющие всем членам твердо стоять на ногах.
Hа лекции заходят слyчайно. Пpидя, оттачивают техникy игpы в моpской бой...

ПЯТИКУРСHИК

Самая высокая активность наблюдается во вpемя сдачи экзаменов. Тогда
кyчность может достигать количества 1 человек. Вопpос "Что такое
лекция ? " - ставит их в тyпик.
Сон: За 3 месяца до сдачи диплома выходит из спячки, после сдачи
котоpого впадает в литаpгический сон.
Речь: К концy 5-го кypса в совеpшенстве владеют 3-4 языками
пpогpаммиpования, в следствие чего напpоч забывают pyсский. Боятся не
yспеть полyчить белый билет до окончания yнивеpситета.
Сpеда обитания: Везде, часто и pегyляpно.
Основная цель - pазобpаться в халявном дипломе.

бля..яке буває помилкове перше враження!!!
І чому я, розмовляючи з цією людиною, почуваю себе останнім дурнем на планеті??? Га???

Та це просто жах якийсь...я в ступорі...від....від всього!!!!!!!!!!

Чому??? ботких як я мільон кругом нього....і шо??? а те шо це просто капець....

…..Коли ти чогось хочеш, як дитина — гратися, легко і радісно; коли твоє бажання не обтяжене таємною злобою, стра­шенною нуждою або шаленою пристрастю, то­ді воно виконується саме собою. Коли ж ти чо­гось — чи когось — хочеш так, що бажання тобі застилає очі, тремтять руки і пересихає в горлі, хрін що ти отримаєш. Я вже давно збагнула цей секрет. Лишилося тільки вивчити інший сек­рет: як перетворювати болісну жагу на просто радісне «хочу». Але — хто це знає? Якщо хтось знає, напишіть…

…..Я страшенно розумна. Є дуже небагато людей, які розумніші за мене. Про­блема тільки в тому, що я хвора на голову. Розу­мієш? У мене маніакально-депресивний пси­хоз, нав'язливі ідеї й галюцинації, я чую голоси і до того ж багато п'ю…..

…..Мені захотілося по­мерти на місці прямо зараз, у цьому туалеті. З'явилося відчуття повної порожнечі всереди­ні, стало дивно, для чого мені потрібні руки й ноги, якщо в мене всередині нічого немає…..

…..І взагалі не люблю телефон. По телефону не можна подивитися людині в очі, наприклад…..

…..Я знову пішла в душ. Я дотримувалася дум­ки, що навіть страждати набагато краще після гарячого душу й після чашки чаю, і, звісно, на­багато краще страждати в костюмі від Анн Де-мельмейстер, аніж у джинсах із китайського базару на Либідській. Принаймні страждаєш від чогось одного.Особливо, думала я, допомагає помити го­лову. Яка б не була в тебе хвора голова, якщо вона свіжовимита й має гарну зачіску, то ти страждаєш благородним стражданням.

І, як казала одна мудра жінка, у таксі страждати краще, ніж у трамваї…..

…..Мені нічого не хотілося; в ту мить, як він торкнувся моїх губ, до мене повернувся той стан, коли я не могла ані їсти, ні спати. Щось стиснуло моє серце і заодно всю решту нутрощів…..

…..Бачиш, усі мої мрії збулися.…З од­ного боку, всі ці мрії здійснилися, і це добре. Мало людей може про себе це сказати, правда? А з ін­шого, тепер треба заводити нові мрії. І, правду сказати, я боюся їх заводити, бо вони надто багато від мене вимагають…..

…..Треба мати когось, до ко­го можна прийти і заснути у нього в ліжку, а вранці випити у нього на кухні кави і піти. Має бути якась людина, від якої можна вкра­сти трохи життєвої сили, коли своя закінчує­ться…..

....(с)

Когда она злая и уходит - иди за ней.
Когда она внимательно смотрит на твои губы - поцелуй её.
Когда она тебя отталкивает - держи её и не отпускай.
Когда она обзывает тебя - целуй её и говори что любишь.
Когда она злая - скажи , что она очень милая.
Когда она тихая - спроси что не так.
Когда она тебя игнорирует - привлеки её внимание.
Когда она показывает себя с плохой стороны - говори, что она красивая. Когда видиш что она начинает плакать - обними и не оставляй одну на этой планете.
Когда она кладёт свою голову на твоё плечо - опустись и поцелуй её.
Когда она говорит, что нравишься ей - на самом деле она хочет сказать больше чем ты сможеш понять.
Когда она расскажет тебе секрет - храни его.
Когда она смотрит тебе в глаза - неотпускай их пока это не сделает она.
Когда она скучает по тебе - ей больно.
Когда ты "ломаешь" её сердце - боль и обида никогда не проходит.
Когда она говорит что всё кончилось - она всё ещё хочет к тебе...

Ненавиджу всіх закоханих, всіх хто кохає, а ще більше тих кого кохають..

А більш за все ненавиджу себе...

нехай у тобі завжди буде сила трьох ножів!
перший - щоб відтинати минуле, хоч би яким воно було, і йти вперед.
другий - нехай буде зовсім маленьким, як срібна голка, котра має стирчати у серці, щоб ти завжди могла відчувати біль і співчуття.
третій - щоб боронитись від ворогів....©

Ну шо ж....до завтра залишилось геть мало часу.....

А я мабуть таки не впоралась з проханням шефа....ех...не люблю так себе почувати...аж гидко...

І саме головне - шо в цій ситуації я просто таки безпорадна....

Де ж я йому посеред літа відшукаю 33 промоутера....ше й з сьогодні на завтра....

Ех....