Коли написаний і захищений диплом. коли завершились всі проекти на роботі, коли, бля, почалось літо...з*явилась можливість поритись у своїй голові...

факін шит...як там все запущено...мені навіть боязко розбиратись далі...

коротше кажучи треба щось міняти...підвищувати самооцінку, забити на принципи і правила і нарешті почати нормально жити.

так більше тривати не може.

а ше менше курити...наголос на менше...з сьогоднішнього дня

Я навряд чи хочу бути черговим трофеєм...

медалькою, про наявність якої можна похвалитись друзям після Н-нної кількості пива...

трофеєм, чиє ім*я ти забудеш через рік (може півроку, а може й місяць)...

не хочу бути тою, до якої можна повеернутись...завжди...

я не хочу бути знайомою, з якою можна говорити про свої нові "здобутки"...

я просто не хочу...бути...

але...але час покаже..

не можна вірити всьому, що кажуть "люде"...не можна...не можна...не можна...

але...але не можу пропустити повз вуха кинуті слова...

і не важливо скільки мені років...21 чи 17...

і всі норми/принципи/правила теж не важливі...тому що іноді вони все паклюжать...

бо іноді треба слухати себе...а не інших...

але думати...

Тривожні пальці ловлять вітер

тривожні пальці мов трава...

я слід сльози цілунком витер

бо ти не віриш у слова

весна ховалася за двері

за спини спізнених людей

щоб згодом вмерти на папері

як вогнечас і часоклей

на тінь лягло нічне сьогодні

і тінь лягла така тонка

як ця розчулена природність

неголосна і нетривка

я тінь сльози цілунком витер

бо ти не віриш у слова...

тоненькі пальці ловлять вітер

тремтять на вітрі мов трава

Д. Л.

Ура! Я захистила диплом бакалавра!!!!!!!! Досі не можу до цього звикнути))))

Так шо можу приймати ваші привітання))))

навшпиньках, майже пошепки...з легким присмаком кави з корицею...

малювати червоні світанки вже стало звичним...дивитись як сходить сонце і чомусь у місті, на 15 поверсі чути запах моря, але не пізніше 5-ї ранку...а якщо уважно слухати - то можна почути ще плескіт хвиль...

можливо так приходить безумство...можливо так йдуть надії....можливо так просто починаєш розуміти і бачити життя...

любов до світанків...їх бо ж навіть на сон важко проміняти...і хай навіть ти зустрічаєш їх сам...від того вони не менш рожеві...

твоя порядність така спокуслива (остаточна версія)

***
пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива

не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами

(чиїсь конспекти і зайві ревнощі)

твоя порядність така спокуслива

твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована

усе твоє - що я мушу вивчити
усе твоє - що я хочу відати
титититититититититити
тититититититити - ти

(а раптом щось би тобі не личило -
то наведи вже курсив і видали)

твої симптоми твої діагнози
fаshion tv і серце Ісусове...
температура
високі градуси -
твоя порядність така спокуслива

нічна теорія східні практики
вино з гурзуфу вітер з атлантики
так дивно бути з тобою поряд
коли свобода – найвищий поверх...

ти відчиняєш
прозорі двері
ти розчиняєшся
в атмосфері -

ти божевільна ти некерована
і недочута і переслухана...
твоя відсутність - така заплутана
твоя присутність - така наповнена

дима лазуткін 13 червня 2009 о 13:24

мабуть, не там шукаю.

отримую моральне задоволення від страждань...

а тебе здуває димом від моїх тонких цигарок..

па-па, любчику....

Мда...шото всі сплять...навіть поговорить нема з ким(((

а я от думаю "хто такий Спать і чого я так його хочу")))))))))

Прочь из моей головы!
Наугад в темноту, в середине концерта
Сквозь толпу, сквозь охрану, сквозь двери, сквозь парк
Чтоб чуть-чуть постоять над водой на мосту

Прочь из моей головы!
Здесь и так кавардак. Разбросав фотографии, выбросив вещи,
Уничтожив улики.
Все диски отправив в мусорный бак.

Прочь из моей головы!
Твой новый бойфренд пробил все пароли,
Вскрыл все твои ящики, прочитал мои письма к тебе
Ни хуя себе! Ни хуя себе!

Прочь из моей головы!
Босиком, кувырком, с чемоданом в руке
Или без чемодана в руке — налегке, вдалеке
Пока я по тебе не проехал катком

Прочь из моей головы!
Над Москвой на метле, через тернии к звездам
С буквой "У" в левом верхнем углу,
В треугольнике равностороннем на заднем стекле

Прочь из моей головы!
Оборвав провода, спутав карты, фигуры сметая с доски,
Разбивая шлагбаумы на полном ходу,
Оставляя разрушенными города

Из моей головы,
Где сферой становится плоскость,
Где то горит феерверк, то тлеет свечка из воска,
Где музыка Баха смешалась с полотнами Босха
И не дружат между собой полушария мозга.

Где крутиться строчка, одна днем и ночью
"ВАЛИ ИЗ МОЕЙ ГОЛОВЫ ОЧЕНЬ СРОЧНО"
И вместе с собой забери о тебе мои мысли
Чтобы Богу не показалось, что мы в этом мире слишком зависли.

(Сплин)

То Ронромеро -  "Дайте кохання"

Народ!!!!

Потрібна Ваша допомога!!!

Чула пісню зі словами

"...дайте мені, будь-ласка, кохання те, що у Вас на прилавку останнє...",

в інеті нічого нарити не можу. Хто знає виконавця і назву????

Можливо навіть де скачати. Буду дуже вдячна!!!!

Пішли з малою їсти полуниці на БЖ)))

Красотіщааааааааааа))) таких смачних полуниць я не їла ого-го як давно)))

От скільки людині для щастя треба)) Кіло ягід...ну ще трошки любові..але кіло ягід теж круто!!

 
"ти не хочеш...і тебе кумарить...що тебе...так само не хочуть  
 
ти боїшся...та ...до по ма га є  ...віскі ...кола ...але ...врешті-решт ...таки... кола..." (с)

 ніфіга кола не допомагає...і я хочу...просто все навпаки... 

Здається я захворіла....від того не помирають, але все ж...

я захворіла НИМИ: його віршами..чекаю кожного нового як ковтка кисню...такі дурниці...

але набільш прикре те, що я сама ТАК ніколи не зможу...

Оу факін шіт!!!! та я взагалі ніяк не можу!!!!!!!!!!!!!!

це, мабуть, найогидніше - розуміти, шо у тебе 0 талантів, 0 можливостей їх хоч якось виявити і ваще ти просто тупо 0!!!

особливо це терзає душу в компанії людей, які таки можуть проявити себе...

але як би там не було - то не заздрість...я щиро радію, шо є такі люди, що вони можуть ТАК висловити свої думки, що вони не бояться ні осуду, ні похвали....з ними неймовірно приємно спілкуватись...

але, шоб його, сезон слемів закрито, тож я у вакуумі до вересня...сподіваюсь хоч якісь читання проведуть у Києві)))))

ЗІ А взагалі, я хочу рибу..точніше риба, бо не люблю тварин жіночої статі...так от ХОЧУ СИНЬОГО РИБА!!!! З ВЕЛИЧЕЗНИМИ ОЧИМА!!! чекаю поки хто подарує)))

Все будет только так как надо.
Все пробежит от лета к ним.
Моя последняя награда.
Я стал естественно большим.
Я скрылся в позвоночник Бога.
Скучаю очень за тобой.
Плевать.
На что?
На все.
Дорога.
Я стал естественно чужим.
Я стал естественно естествен.
Я стал чуть-чуть,
А ты совсем.
Мир беспредельно чист и тесен.
Я человек от тени стен.
Я имитация пространства.
Прошу, живи во мне еще.
Люби меня, ешь изнутри, скрывайся...
Прячь от людей свое лицо.
Прячь тело, мыло и веревку.
Играй в Самоубийцу Дня.
Жизнь - это только подготовка.
Стихи - продажные слова.

***

Выплюну тебя из постели.
Белье..
Сигареты..
За дверь!
Ты кидаешь себя в мои двери,
А я в стирку кидаю постель.
Я плевал на отсутствие страсти.
Страсть - обман,
когда в теле кипит алкоголь.
Что-то вырвется из твоей пасти.
И по-моему, это боль.
Ничего.
Ничего..
Ничего блядь!
Я не буду тебе мешать.
Если нравится дергать нервы -
Можешь дергать,
Можешь рыдать.
Мне действительно все безразлично.
И меня действительно прет.
Уничтожишь себя?
Отлично!
Уничтожишь меня?
Вперед!
Мне не выдумать новых желаний,
Я отлично живу без мечты,
Я подохну от собственных знаний,
Ну а ты - у кухонной плиты...

***

Метро пугало трисомией двадцать первой хромосомы,
А с неба сыпалась вода.
И ты мне вовсе незнакома.
И ты мне вовсе не нужна.
И ты мне во Вселенной неотменна,
Ты даже дольше чем всегда.
И почему какие-то там гены
Решают кем, кому, когда?
Мой выбор - дохлый сын иллюзий,
Их сад - прогулка для нее.
Стихи полны пустых аллюзий
На философское старье,
Тряпье,
Трепать,
Тряпьем,
Тряпичным.
Склонять себя
насильственным
спряжением.
Свернись в себе
ключом
скрипичным.
Умри в высоком напряжении,
Как это делал я когда-то.
А подари мне трансформатор?
Трансформер?
Нет же. Трансофрматор.
А старый где?
Ушел куда-то.
Наверно трансформировать реальность.
Ты знаешь,
все твои стихи -
такая пошлая банальность...

***

Закрывать глаза и дохнуть.
Открывать тетрадь и жить.
Дай мне медленно засохнуть.
Лишь бы только не любить.
Лишь бы только верить в мыло.
Лишь бы спать под потолком.
Время временно застыло.
Я умоюсь кипятком.
Сохраню себя на память,
Вы[true] пыль на фоторамке.
Изберу себя в парламент.
Йодом вылечу все ранки.
Залеплю себя раствором
Бриллиантовой зеленки.
Небо кроет нас позором,
Разрывает перепонки.
Правила меня достали.
Я играюсь в человека,
Я кручу себя в спирали.
Тела нет, мораль - калека.
Во мне прячется ребенок,
Он свободен от свободы.
Его голос очень тонок,
Он боится вашей моды:
Думать то, что говорите.
Ваш отец не Бог, а рот.
Вы врагов своих едите,
А он все наоборот.
Он готов быть вашим блюдом,
Он готов вас накормить.
Он готов бежать отсюда,
Лишь бы только не любить.

***

Стены временно раздеты,
Только желтые газеты.
Сигареты.
Спички.
Стол.
Люстра падает на пол.
Платье белое в горошек.
Потому что он хороший.
А ведь бросила его...
Тень сжирает мне лицо.
Дальше лезет эта тень.
Тень сжирает новый день.
Я живу в настольной лампе,
Помню все твои тетради.
И скажи мне Бога ради,
Ты зачем писал слезами,
Между глупыми словами
"Мама мыла мелораму"?
А давай пойдем дворами?
А давай играть в мяча?
Позовите мне врача!
Пусть спасет мою простуду.
Нет, не надо! Нет, не буду!
Сам грызи свои пилюли!
Тихо.
Ожидайте пули...

Коли хтось снить - це приємно...від таких снів не хочеться прокидатись..якесь солодко-тягуче відчуття щастя...просто від твоєї присутності...від голосу в чорній слухавці...

так приємно прислухатись до твого сміху...і ледь не вперше не дратує поганий зв*язок...приємно уявляти твої посмішки...ти схожий на дитину...я мабуть люблю дітей...вони такі беспосередні...

і вже давно не хотілось ТАК когось обіймати...запускати пальці у твоє нейовірне волосся, трохи кучеряве і довге...

і так приємно відчувати себе маленькою...горнутись до тебе...у тебе теплі руки й очі...дивитись би в них...зараз...

бачити як ти спиш...мабуть дуже солодко..і мабуть посміхаєшся у сні..

інакше бути не може...бо я тебе таким вигадала...чи ні...

мабуть це схоже на реальність...але я вже давно стерла всі межі...вже не пам*ятаю що було, а що вигадала...

приємний смак чогось недосяжного, якогось солодкого сну і приторно-гіркої реальності...

це все ж краще ніж жити без емоцій...

трошечки цукру не завадить ніколи...щоб підсолодити реальність...

бо 25 хвилин  - то забагато часу...аж занадто...то шматок життя залишений в телефонних дротах...відчуття неосяжної радості і легкості буття, яке розриває, яким хочеться ділитись і віддавати....і що найцікавіше - від того воно тільки більшає...

і хай це все мій сон...спроектований тисячами думок і емоцій...мені приємно в ньому жити...набагато краще, ніж без...

без снів життя не таке яскраве...наше життя - це сон...треба снити щастям і любов*ю...треба снити КИМОСЬ...може КОМУСЬ ти теж ТАК само сниш...

адже сни так часто стають реальністю...

я ненавижу просыпаться в пустоте,
когда тобою пахнет одеяло,
когда забыты сигареты на столе,
ну, а тебя самой - как не бывало.
я ненавижу просыпаться в пустоте,
пытаться обхватить тебя руками,
пытаться рисовать твой образ на стене,
или стучать в нее своими кулаками.
я ненавижу просыпаться в пустоте,
казнить тетрадь любви словами.
любовь - следы на простыне,
служившей ей киноэкраном.
я ненавижу просыпаться в пустоте,
искать тебя похмельным взглядом.
я ненавижу думать о тебе,
и не иметь возможности быть рядом.
(с) Паша Мескалин

Любовь.
Да что Вы знали о любви?!
Что это чувство?
Рифма для крови?
Беги.
Кричи.
Стихи.
Усни.
Проснись.
И снова начинай бежать.
Глаза озера?
Ямы!
В них не тонуть,
В них просто спать.
С тобой.
Не просыпаться.
Не знать тебя.
Упасть!
Подняться...
И снова начинать бежать.
Я научился плакать.
Ты научилась врать.
И быть сейчас с другими рядом.
Дай Бог не встретиться с тобою взглядом...
Дай Бог не просыпаться у твоей двери.
Дай Бог!
Точнее забери.
(с) П.М

Купка літер, жменька слів, трохи цитат..вони для мене багато значать...

вони частинки мене, мого життя і думок..

то частинки радості і смутку, вичитані в чужих книжках...

вони для вас, можливо, хоча ні...майже точно не матимуть ніякого змісту...

я їх люблю...кожна цитата викарбована у мене в серці...це не цитати - це емоції...

Повне безвітря, цілковита безподієвість (c).

крапки перетворюються на коми (с).

наші крила постійно воліють рости (с).

В мене нервів — долонька з ґаком. (c).

ти цілуєш повітря вивчаєш закони, я читаю газети (с).

У подушках стікаю сіллю (с).

За вибухом — жовтий відчай (с).

А в місті моєму про пустощі вітру бува забувають… (с).

Ти мене пізнаєш на доторк (с).

Мені на палець мокрий янгол сів (с).

і якось не болять розхристані прощання (с).

кишені наповнені спогадами наче битим склом (с).

так часто – зранку осінь а ввечері зима… (с).

і дивно боятися і гріх захлинутися (c).

взагалі не люблю телефон. По телефону не можна подивитися людині в очі (c).

п*яно цілуватися захлинутись відчаєм...(с).

Уві снах усе інакше. Щоночі, якщо бути уважним та терплячим, можна прожити бодай ще одне життя - і обов'язково на межі, з надміром адреналіну...(с).

і не усмішка — подив і очі засмучені і хода вже повільна і шарф теж простуджений (с).

Мы все потерянные дети. Мы оцифрованный каркас. Мы тень от собственных улыбок, Бесцельно брошенных прохожим (с).

Ти проступаєш як дотики пальців на моктрому аркуші (с).

ми справжні камікадзе ми летимо в трубу.(с).

Ми будемо мити руки, змивати попіл, ховати втому, кохати небо, нехай зірчасте, але, на щастя, наше…(с).

Я тот, кто заливает криком Пространства ваших городов. Без слов. Без комментариев Без ников. С набором странных голосов (с).

Хочеться духмяного тютюну, рук, тонкої тканини плоті, босоніж свою війну серцевим друком вистукати. (с).
опікаючи губи у кров, шматками вигризти серцевинку сонця. (с).

ага..пригала-пригала, високо-високо)))

Це круто, адназанчна)))) пачті шо агразм!

Хачю іщьо!

От...викладу фото все зрозумієте))) І це лише початок

ця справа мене заспокоює))))

Можу робити на замовлення за невеликі гроші))

фото:

Отаке)))

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам! Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.

П***здець...з 3 години минулої ночі болить зуб...вже 20 годин без перестану...

це просто, п***дець і я вже не витримую.

Бля, пристрельте мене

Парочка фото, зроблених на вихідних. Не судіть суворо, я старалось:))

Здорова критика вітається)

Открыть больше изображений

***  
боги твоих ландшафтов прячутся – по длине
я тебя принимаю но ты как бы из вне
этих коллекторных писем вязей во глубине
руд которые как обычно в цене  
 
ты ведь еще ребенок прыгаешь в три шага
и на твоей дистанции каждый разбег – душа
советуешься с тренером неровно дыша
пока на трибунах загорается анаша  
 
я хочу быть твоим хранителем твоим чем-то еще
но из тканей тебе нравится только шелк
а над моим плечом клавиши ангела – щелк
если бы было куда я б наверняка взошел  
 
однако не пульс определят   последний шанс
и любовь короче чем память и крепче чем шнапс
трофейный краденный иначе сказать не твой
так что иди красавицей на убой
 
перечитывай смски письма прочь отправляй
караван
расстает
останется так – сарай...  
 
 
пальцы линией жизни выбирают неверный курс
 
лучше уж не взыщи – отрабатывай свой ресурс